Майбутнє, хто його будує? (Фарафонова Валерія)

Мабуть, чи не кожного абітурієнта бентежить питання самоідентифікації, аби не помилитися у виборі майбутньої професії. Як правильно обрати вищий навчальний заклад (ВНЗ)? Який факультет? А яку кафедру? Це питання не просто назви спеціальності на документі про вищу освіту, а й сукупності систематизованих знань, умінь, навичок та інших компетентностей, які студент здобуватиме протягом декількох років. На допомогу вступнику приходять різні відгуки, огляди та коментарі щодо своєї альма-матер випускників та студентів ВНЗ. Розглянемо кафедру Наукових, аналітичних та екологічних приладів і систем (НАЕПС) Приладобудівного факультету НТУУ “КПІ”.

Кафедра НАЕПС є однією з наймолодших кафедр факультету та готує фахівців для розробки, виробництва та експлуатації приладів та систем екологічного моніторингу. Створення кафедри було зумовлено потребою суспільства у технічних спеціалістах, що здатні проводити аналіз екологічних проблем, оперувати наявними технічними засобами, вдосконалювати їх та проводити розробку нових методів, приладів та систем екологічного моніторингу. Бо саме високі технології визначають інтелектуальний потенціал держави.

Коли я була абітурієнткою, з усіх можливих варіантів кафедра НАЕПС мене зацікавила, насамперед, актуальністю наукових досліджень, що проводяться на її базі, наявністю для цього достатнього матеріально-технічного забезпечення, сильним педагогічним колективом, перспективами працевлаштування за фахом.

З роками я лише впевнилася у правильності свого вибору. Навчання не просто розиширило мій світогляд та навчило мене мислити більш систематизовано, а й дало потужний поштовх до кар’єрного росту. Роботодавці залюбки приймають на роботу студентів та випускників НТУУ “КПІ” інженерних спеціальностей, і наша не є винятком, що й підтверджується моїм особистим досвідом та попитом на ринку праці. Я отримала знання та навички використання сучасних методів побудови високоточних приладів із застосуванням мікропроцесорної та комп’ютерної техніки, систем автоматизованого проектування та комп’ютерної графіки, що стали підґрунтям для подальшої самоосвіти (паралельно з навчанням я пройшла процес міжнародної сертифікації на спеціаліста з мережевих технологій). Звичайно, хотілося б мати більш потужну матеріальну базу, що розширила б можливості проведення лабораторних та практичних робіт. Але це не є перешкодою для тих, хто жадає знань.

За шість років навчання кафедра, у якомусь сенсі, стала моєю другою домівкою, де я отримала важливі та нові для себе знання та провела незабутнє студентське життя. Запрошую Вас завітати до нас у гості, а й, може, долучитися до нашого товариства!