Теми випускних дипломних робіт (проектів) спеціалістів кафедри НАЕПС

Група ПН-61с
(денна форма навчання)

№  з/п  ПІБ студента Тема ПІБ керівника ПІБ керівника
Дипломний проект
1 Другаков
Михайло Олександрович
Мікроконтролерний  пристрій для отримання кривої потужності сонячної батареї Ст. викл., к.т.н.
Божко К.М.
Ас., к.т.н.,
Лакоза С.Л.
208-1
2 Литвинов
Назар Дмитрович
Система екологічного моніторингу оксидів азоту в атмосферному повітрі Ас., к.т.н.
Івасенко І.М.
Ст. викл.
Мураховський С.А.
285-1
3 Марченко
Леонід Анатолійович
Пристрій псевдоголографічного відображення 3D моделей Ас., к.т.н.
Івасенко І.М.
Доц., к.т.н.,
Павловський О.М.
289-1
4 Микитюк
Тарас Сергійович
Сигналізатор формальдегіду Ст.викл.
Медяний Л.П
Ас., к.т.н.,
Лакоза С.Л.
208-1
5 Пантус
Василь Сергійович
Мікроконтролерний  пристрій для вимірювання вольт-амперних характеристик сонячних батарей Ст. викл., к.т.н.
Божко К.М.
Ас., к.т.н.,
Лакоза С.Л.
208-1
6 Царенко
Наталія Вікторівна
Система екологічного моніторингу оксиду вуглецю в атмосферному повітрі Ас., к.т.н.
Івасенко І.М.
Ст. викл.
Мураховський С.А.
285-1

 

Група ПНз-61с
(заочна форма навчання)

№  з/п  ПІБ студента Тема ПІБ керівника ПІБ керівника
Дипломний проект
1 Глущенко
Олег Миколайович
Система контролю викидів оксидів азоту в атмосферному повітрі Доц., к.т.н.
Маркіна О.М.
Доц., к.т.н.,
Павловський О.М.
289-1
2 Онопрієнко
Юлія Володимирівна
Пристрій для вимірювання електричних параметрів сонячних батарей на основі лінійної розгортки струму Ст. викл., к.т.н.
Божко К.М.
Ас., к.т.н.,
Лакоза С.Л.
208-1
3 Раллєв
Максим Віталійович
Пристрій бездротової передачі електроенергії від сонячної батареї на основі антени Крюка Ст. викл., к.т.н.
Божко К.М.
Доц., к.т.н.,
Павловський О.М.
289-1
Дипломна робота
4 Литвин
Олександр Іванович
Вдосконалення методів використання інформаційно-вимірювальних систем на ПЗЗ в пірометричних задачах Проф., д.т.н.
Порєв В.А.
Ст. викл.
Мураховський С.А.
285-1

 

Графік проведення консультацій та вступних іспитів для вступу на освітньо-кваліфікаційний ступень магістра

Графік проведення консультацій та вступних іспитів в липні 2017 року для здобуття освітнього ступеня магістра на приладобудівний факультет у 2017 році за спеціальністю “152 – Метрологія та інформаційно-вимірювальна техніка” , спеціалізація “Інформаційно-вимірювальні технології екологічного моніторингу”.

Комплексний фаховий іспит:

Захід Місце проведення Дата Час
консультація 1 корп., ауд. 1-3A 12.07.17 р. 1100
фахове випробування 1 корп., ауд. 298 13.07.17 р. 1000

Іспит з іноземної мови:

Захід Місце проведення Дата Час
Англійська мова
консультація 1 корпус, ауд. 201-1 10.07.17 р. 1100
іспит 1 корпус, ауд. 201-1 11.07.17 р. 900
Німецька мова
консультація 7 корпус, ауд. 717 10.07.17 р 1400
іспит 7 корпус, ауд. 717 11.07.17 р 0900

Додаткові фахові випробування:

Захід Місце проведення Дата Час
консультація 1 корп., ауд. 1-201 08.07.17 р. 1000
додаткове випробування 1 корп., ауд. 1-201 09.07.17 р. 1000

До уваги дипломників!

13 грудня 2016 року о 1000 в кабінеті завідувача кафедри представити всі матеріали по ДП ОКР «Спеціаліст» в роздрукованому вигляді. При собі мати письмовий відгук керівника про стан готовності ДП.

  • Попередній захист ДП ОКР «Спеціаліст» відбудеться з 1000 12 січня 2017 року.
  • Захист ДП ОКР «Спеціаліст» призначено на:
    денна ф.н. – 1000 24 та 25 січня 2017р.
    заочна ф.н. – 1400 24 та 25 січня 2017р.

ПАМ’ЯТКА СТУДЕНТУ-ПЕРШОКУРСНИКУ КАФЕДРИ НАЕПС

Аудиторні заняття

Відвідування аудиторних занять є обов’язковим. Проте студент інколи вишукує «поважні» причини пропуску занять і гадає, що по підручнику надолужить пропущений матеріал. Не розуміє такий студент, що жодна книга не може замінити спілкування з викладачем.

Аудиторні заняття призначені не тільки для передачі знань студентам, але і для того, щоб навчити студентів самотужки набувати знань. Ці заняття потрібні як для надбання навиків щодо використання знань, так і для розвитку інженерного мислення. Аудиторні заняття потрібні для спілкування студентів з викладачем, в процесі якого із студента формується інженер.

Існують три основних види аудиторних занять у ВНЗ : лекції, практичні заняття або семінари, і лабораторні заняття.

Види аудиторних занять не є взаємно незалежними. Матеріал викладається не лише на лекціях і використовується для лабораторних та практичних занять, але і матеріали цих занять потрібні для використання на лекціях. Аналогічно результати розв’язання задач на практичних заняттях можуть використовуватись при проведенні лабораторних робіт, а результати лабораторних спостережень можуть бути покладені в основу завдань, що вирішуються на практичних заняттях.

На лекціях в концентрованому вигляді викладаються основні теоретичні положення та найбільш складні питання програми навчальної дисципліни. На лекціях студент набуває фундаментальних, систематизованих знань.

Викладач, що читає лекцію, привносить своє розуміння матеріалу предмета, доповнює літературні джерела своїм досвідом та результатами новітніх наукових досліджень. В ході лекції відтворюється процес виникнення та розвитку знання. Тому лекція є одним з основних засобів розвитку мислення, вона вводить студента в творчу лабораторію інженера. Лекція сама є творчим процесом. Хороша лекція неповторима, як творіння мистецтва.

Неможлива повноцінна заміна лекції книгою або конспектом, як творіння митця не може бути повністю замінене фотографією. Але розвивати мислення, будучи лише присутнім в якості спостерігача творчого процесу, теж неможливо. Треба самому активно сприймати перебіг думки. На лекції студент може долучитись до процесу творчості, якщо буде активно працювати разом з лектором.

На практичних заняттях студенти вирішують задачі, аналізують основні положення теорії тощо. Ці заняття призначені для надбання навиків використання отриманих знань. Вони дозволяють підготувати студента до практичної діяльності, виконувати вправи у розв’язанні творчих завдань. Лекція вчить студента методології творчості. На практичних заняття студент набуває практичних навиків. Якщо на лекціях студент працює разом з викладачем, на практичних заняттях — під керівництвом викладача, але самостійно.

На практичних заняттях студент повинен удосконалювати навики логічного мислення, грамотного викладення основних результатів і висновків. Думка відточується, набуває конкретності в словесних формулюваннях. Тому на практичних заняттях студент повинен не лише вирішувати поставлену задачу, але і проаналізувати отримане рішення, виступаючи перед товаришами з викладенням своєї точки зору, обгрунтуванням методу вирішення задачі, поясненням отриманих результатів. При цьому студент повинен виявити наявність певних зв’язків поміж явищами, процесами, характеристиками, параметрами, повинен проаналізувати характер виявлених зв’язків та пояснити значення цих зв’язків.

Лабораторні заняття полягають в експериментальному визначенні та вивченні явищ, процесів та властивостей об’єктів, в експериментальній перевірці та підтвердженні основних теоретичних положень навчальної дисципліни. На лабораторних заняттях студенти під керівництвом викладача набувають навиків спілкування з контрольно-вимірювальною апаратурою, вивчають методику експериментальних досліджень. На кожній лабораторній роботі студенти оформляють звіт у письмовому вигляді. До звіту заноситься перебіг досліду, його результати і даються пояснення отриманих результатів з урахуванням помилок експерименту. При цьому, як і при аналізі розв’язання практичних завдань, виявляються, аналізуються та пояснюються усі зв’язки між спостереженнями та явищами, що вимірюються, процесами, характеристиками та параметрами. Таким чином, лабораторні заняття, як і практичні, дозволяють студенту удосконалювати навики логічного мислення. Письмове викладення своїх умовиводів допомагає студенту закріпити навики грамотного викладення своїх логічних побудов. Але на відміну від практичних занять свої логічні побудови студент повинен виконувати не під керівництвом викладача, а цілком самостійно для закріплення навиків логічного мислення.

Лекції

Лекційні заняття передбачають відповідну підготовку не тільки лектора, але і студента. В поняття підготовленості студента входить багато компонентів.

По-перше, студент повинен бути фізично підготовлений. Якщо студент не виспався, не встиг поснідати, то лекція для нього загублена.

По-друге, студент повинен психологічно бути готовий до сприйняття нового матеріалу лекції. Треба відволіктись від сторонніх думок, налаштуватись на вивчення матеріалу.

По-третє, студент повинен бути готовий до лекції в прямому значенні цього слова: він повинен до приходу лектора сидіти на вибраному ним місці, підготувати ручку (олівець) і зошит для конспектування.

Зауважимо, що лекція — це творчий процес. Їй протипоказані перешкоди, в тому числі у вигляді студента, який намагається зайти в аудиторію після початку лекції, відволікає увагу частини студентів.

І головне —лекція в Університеті розрахована на підготовлену аудиторію. Лектор викладає нове питання, орієнтуючись на ті знання, які повинні бути у студентів, що засвоїли матеріали попередніх лекцій. Якщо таких знань у студента немає, розуміти лекцію він не зможе, вона для нього буде нецікавою.

Щоб розуміти лекцію, студент повинен перш за все засвоїти термінологію, введену на попередніх заняттях.

Щоб розуміти лекцію, студент повинен знати властивості та особливості вивчених раніше об’єктів, явищ та процесів, оскільки цим визначається як постановка нових задач на наступних лекціях, так і характер їх вирішення.

Таким чином, щоб розуміти лекцію, студент повинен орієнтуватися в матеріалах попередніх лекцій. Як мінімум, вивчити термінологію, правила і методи, властивості об’єктів, особливості явищ та процесів. Таке вивчення потребує обов’язкової самостійної роботи студента.

Слухати лекцію — це значить:

  • зрозуміти сказане лектором,
  • законспектувати лекцію,
  • сформулювати і задати лектору по темі питання.

Перша вимога головна, оскільки домашнє вивчення незрозумілого матеріалу не може бути таким же успішним як опрацювання зрозумілого. Такі студенти перетворюють лекцію із творчого процеса в механічну роботу по переписуванню, сподіючись отримати довідник для екзамена.

Конспект бажано вести з кожного предмету в окремому зошиті, розрахованому на один семестр. На конспекті слід вказати назву предмета, прізвище, ім’я та по-батькові лектора, а також факультет та номер академічної групи.

Перший аркуш в конспекті залишається вільним для списку літератури, який поповнюється по мірі вивчення предмета. Кожну книгу, яка використовувалась при вивченні лекційного матеріалу, слід занести в цей список і присвоїти свій номер. А в конспекті можна передбачити поля на кожній сторінці, куди потім заносяться пояснення при самостійному опрацюванні матеріалу. Якщо використовується книга, то в дужках слід вказати не тільки її порядковий номер, але і номери сторінок. Це зекономить час студента при підготовці до екзамену.

Всі записи в конспекті необхідно вести в хронологічному порядку. Пропущену лекцію необхідно своєчасно переписати у другого студента.

При конспектуванні краще використовувати різноколірні пасти ручок. Це дозволяє яскраво виділяти основні місця, підкреслювати основні думки лектора, заголовки тем та розділів, що важливо при систематизації матеріалу.

При конспектуванні слід використовувати систему порядкової нумерації в конспекті. Нумерація проводиться в межах однієї лекції, тоді посилання до формул робиться записом відповідного номера лекції та формули.

Для прискорення конспектування слід користуватися системою скорочених записів.

Яким же повинен бути зміст конспекту? У відповідності з самим визначенням — короткий запис чого-небудь — при конспектуванні лекції не слід намагатися дослівно записати слова лектора. Дослівний запис не полегшує самостійне опрацювання матеріалу, а навпаки перешкоджає, притупляє розум студента, заважає його творчому спілкуванню з лектором.

Перше правило конспектування: лекцію треба записувати не дослівно, не детально, а коротко. Це означає, що в конспекті повинні бути записані у вигляді тез лише основні положення лекції. В змісті конспекта можна виділити наступні складові частини: основні думки лектора, записи перенесені з дошки та власні думки студента. Основні думки лектора, наприклад, при вирішенні задачі можуть бути представлені так: постановка задачі, роздуми по вибору метода її вирішення та висновки, які слідують із отриманого рішення. Рішення дається лектором, як правило, на дошці і повністю переноситься студентом в конспект.

У студента, що творчо працює на лекції, з’являються сумніви, питання, оригінальні ідеї, які слід відобразити в конспекті.

Друге правило конспектування: записувати думки лектора треба після того як зрозумів їх зміст і смисл.

Третє правило конспектування: основні думки лектора бажано записувати своїми словами. Це розвиває мислення студента, допомагає грамотно викласти свої власні думки.

Однією із головних складових частин лекції являються питання студентів до лектора. Вони зміцнюють контакт лектора з аудиторією, підвищують творчий потенціал аудиторії, являються зворотнім зв’язком від студента до лектора. Це позитивно впливає на систему викладач — студенти. Питання одного студента стимулюють творчу роботу других студентів.

Практичні заняття

Інколи можна почути на екзаменах фразу “Ми таких задач не вирішували”. Студент вимовляє це з деяким обуренням — не треба на екзамені пропонувати задачі, які на заняттях не проходили, додому не задавали.

Розглянемо це питання.

Словник визначає поняття задачі наступним чином: вправа, яка виконується, вирішується шляхом обчислень і т.ін. Але деякі студенти часто забувають про необхідність роботи (розумової в даному випадку). На практичних заняттях з технічних дисциплін в кращому випадку переказується матеріал підручника, виконуються обчислення, будується графік. Студент помилково вважає, що вирішення задачі повинно зводитись до підстановки у відомі формули в відомій послідовності заданих значень.

Свої дії такий студент вбачає в тому, щоб запам’ятати схему вирішення задачі та отримані висновки. Звідси і безпорадність студента перед задачами, які “не вирішували”.

Як же бажано працювати на практичних заняттях? Багато з того, що сказано про роботу на лекції відноситься і до практичних занять. До будь-яких занять студент повинен готуватись, на заняттях працювати вдумливо, ініціативно, творчо, задавати питання викладачеві.

Підготовка до заняття включає дві частини.

Перша включає вирішення задач, які задані як домашнє завдання, їх аналіз і, головне, самоконтроль засвоєння теми попереднього заняття. В ході самоконтролю студент повинен переконатись в свідомості своїх дій при вирішенні задачі. По-друге, продивившись незадані задачі з пройденої теми, він повинен переконатись, що зможе самостійно вирішити ці задачі. По-третє, треба записати питання, які залишились нез’ясованими і задати їх викладачеві на наступних заняттях.

Друга частина підготовки до практичного заняття включає вивчення матеріалу до наступного заняття. Сюди входить поглиблене вивчення теоретичного матеріалу з відповідної теми, вибір розрахункових співвідношень і підготовку питань з нової теми. Поглиблене вивчення матеріалу означає, що студент повинен не тільки усвідомити і зрозуміти матеріал, але і самостійно довести всі положення теорії. Слід також виявити прикладні питання теорії, які можуть знадобитися при вирішенні задач, та самостійно вивести всі розрахункові співввідношення. Самостійні доведення є чудовим тренуванням і першим кроком до оволодіння дослідницькими навиками.

Студент повинен відібрати всі модифікації розрахункових формул, кількісні співвідношення та інший розрахунковий матеріал, який зустрівся йому при вивченні теорії. Всі розрахункові співвідношення слід записати в зошит для практичних робіт. Це допомагає систематизації матеріалу, полегшує розробку схеми вирішення задачі.

Як же треба самостійно вирішувати задачу? У вирішенні технічної задачі слід виділити три етапи: аналіз умов задачі, її вирішення в загальному вигляді та отримання і аналіз чисельного результата.

  1. Тому неправильно роблять студенти, які намагаються вирішити задачу, шукаючи формули, в які можна «підставити» задані значення. Таким чином, вони починають вирішення задачі одразу з другого етапу. Але таким способом можна вирішити лише тривіальні задачі.

Успіх у виборі раціонального методу вирішення задачі визначається рівнем знань студента, а також повнотою осмислення задачі на першому етапі. При вирішенні задачі в загальному вигляді можна виконати часткову перевірку правильності рішення, перевіривши розмірності величин.

При отриманні чисельного результату слід звернути увагу на вибір одиниць вимірювання та необхідну точність розрахунків, розуміючи, що точність виготовлення компонентів, як правило, коливається від 1% до 20%.

Задачу необхідно закінчити аналізом отриманого рішення, його відповідності теоретичним засадам.

Лабораторні заняття

На лабораторних заняттях майбутній фахівець починає знайомитися з технікою, без якої немає інженерної справи. Інженер повинен вміти працювати не тільки головою, але і руками. Лабораторні дослідження являються прообразом майбутніх наукових експериментів, з якими прийдеться мати справу фахівцю в його практичній діяльності.

Підготовка до лабораторної роботи включає в себе такі етапи.

  1. По інструкції треба ознайомитись зі змістом лабораторної роботи, з’ясувати мету та обсяг експерименту, виділити теоретичні положення, знання яких необхідні як для виконання лабораторної роботи, так і для осмислення її результатів.
  2. Користуючись лекційним конспектом та книгами слід вивчити питання теорії, які виносяться до лабораторного експерименту. При цьому слід звернути увагу на ті припущення і спрощення, які були прийняті при теоретичному розгляді питання. Це дає змогу зрозуміти можливі розходження результатів теорії та експе­рименту.
  3. Слід продумати умови проведення лабораторного експерименту у відповідності з його описом.
  4. Слід детально вивчити схему лабораторної установки, звернути увагу на вимірювальні прилади, правила їх використання, продумати послідовність збирання схеми.
  5. В лабораторних експериментах використовується досить складна апаратура. робота з якою можлива тільки при наявності певних навиків та знань. Тому до початку роботи треба в загальних рисах мати уявлення про правила роботи з приладами.
  6. Слід продумати методику лабораторного експерименту, звернути увагу на послідовність операцій і підготувати бланк лабораторного звіту.

При проведенні лабораторної роботи слід дотримуватися певних правил.

  1. Установку слід збирати колективно, отримати у викладача дозвіл на її включення.
  2. Між членами бригади треба розподілити обов’язки, всі повинні активно працювати.
  3. Протокол лабораторного експерименту слід вести начисто.
  4. Обробку результатів експерименту проводять до його закінчення.
  5. Звіт по лабораторній роботі завершується формулюванням висновків.

Лабораторна робота є учбовою вправою. В той же час порівняння теорії з результатами експерименту започатковує критичне відношення до теорії, створює умови для уточнення в майбутньому як методики експерименту, так і, можливо, самої теорїї. Критичне відношення розвиває мислення, нестандартний підхід до вирішення інженерних задач, формує творчі задатки майбутнього фахівця.

Самостійна робота студентів

В ході самостійної роботи студент вчиться застосовувати свої знання на практиці, аналізувати інженерні ситуації і обирати правильні рішення. Рівень підготовки випускника до інженерної діяльності показує дипломне проектування. Дипломний проект (в ідеальному варіанті) є вирішенням реальної інженерної задачі. Виконуючи дипломний проект, студент звітує перед державою в умінні вирішувати складні інженерні задачі.

Серед різноманітних видів самостійної роботи студентів слід окремо виділити вивчення поточного лекційного матеріалу та проведення наукових досліджень.

Ці види роботи є цілком новими для вчорашнього школяра, а нині студента.

Вивченню поточного лекційного матеріалу студент інколи не придає належного значення. В результаті студент втрачає інтерес не лише до лекцій, а і до предмету в цілому, перестає розуміти його значення для майбутньої інженерної діяльності. В період авральної підготовки до екзамену знання здобуваються неглибокими і неміцними, а студент втрачає смак до навчання. Поступово він звикає до «троєчних» знань, не вірить в свої можливості.

Недобросовісний студент завдає шкоди не лише собі, але і товаришам. Він дезорганізує навчальний процес, відволікаючи сили викладачів на підтримку мінімального рівня знань у студентів. Адже лекція найкращого професора перестає бути творчим процесом, якщо він бачить в аудиторії осіб, що нудьгують, якщо він почуває, що його не розуміють. Тут уже не до творчості.

Самостійне систематичне навчання сприяє виробленню у студента навиків роботи з книгою.

Як книга не замінить лекції, так і лекція не може замінити книги. Така заміна неможлива не лише тому, що на лекції викладається не весь програмний матеріал, але і тому, що на лекції студент працює разом з викладачем, а книгу вивчає — самостійно. При цьому конспект полегшує роботу із книгою. Опрацьовуючи лекційний матеріал користуючись книгами та конспектом, студент навчається правильно працювати з літературою. Таке вивчення розвиває творче мислення і перетворює студента з пасивного слухача лекції в активного учасника творчого лекційного процесу. Лекційна аудиторія, складена з активних студентів, підіймає творчий процес лектора, сприяє підвищенню рівня і навчального процесу в цілому.

Самостійна робота студентів включає багато складових. На старших курсах самостійна робота студентів завершується виконанням дипломного проекту.

Самостійну роботу студенти планують самі. Самостійна робота студента включає систематичну проробку лекційного матеріалу, виконання учбових завдань, підготовку до чергових аудиторних занять та до проведення наукових досліджень.

Для середнього студента потрібно біля 4 годин самостійної роботи кожного дня. На кожен день бажано планувати вивчення одного з предметів.

Студент, який добросовісно виконує учбову програму і правильно організовує самостійну роботу, фактично готується до екзамену з першого дня семестру. А ті 3–4 дні, які відведені для підготовки до екзамену, можна використати для систематизації та поглиблення своїх знань і вони стануть днями важкої, але захоплюючої роботи думки.

Підготовка складається із повторення курсу перед екзаменом та підготовки відповіді безпосередньо на самому екзамені. Повторення кожної теми проводиться в три етапи. Спочатку треба поновити в пам’яті зміст теми по конспекту. Це можна виконати в невеликому мікроколективі, користуючись декількома конспектами. Потім кожному студенту треба самостійно поглиблено проробити тему з залученням підручників, які вказані на полях конспекту. Незрозумілі питання треба прояснити на консультації перед екзаменом.

Завершення повторення теми треба виконувати з олівцем та аркушем паперу в руках, складаючи нотатки, щось на зразок шпаргалки, яка в більшості випадків має психологічне значення, і як правило, так і не використовується студентом.

Останню ніч перед екзаменом не варто використовувати для підготовки. Для того, щоб успішно скласти екзамен, треба трохи відпочити, закінчивши підготовку ввечері.

Форми контролю знань

Відсутність у вузі щотижневих оцінок (як це було в школі) зовсім не означає безконтрольності знань студентів. Це означає, що у вищій та середній школах подаються різні вимоги і до знань, що враховуються, і до засобів їх надбання. Кожний семестр в інституті завершується заліково-екзаменаційною сесією — зимовою та літньою. Сесія розпадається на дві частини. Перша частина — залікова сесія — проводиться на протязі одного тижня, коли ще ідуть заняття.

На другу частину — екзаменаційну сесію — відводиться три тижні. Тут починає діяти розклад екзаменаційної сесії, в якому виділяються спеціальні дні для підготовки до кожного іспиту. Їхню кількість встановлює деканат. Число цих днів — від трьох до п’яти — визначається складністю предметів і кількістю іспитів, винесених на сесію. За один семестр вивчається звичайно вісім – десять предметів, а на кожну сесію виноситься до шести заліків і до п’яти екзаменів. При цьому з деяких провідних дисциплін передбачається як залік, так і іспит.

Загальне уявлення про критерії, за якими виставляються оцінки, студент має ще зі шкільних часів. Проте у вузі ці критерії мають і свої особливості.

Контроль знань у ВНЗ і школі відрізняються щодо форми. Якісні ж розбіжності ще більш значні.

Основним критерієм знань студента є екзаменаційна оцінка, що виставляється традиційно за чотирьохбальною системою («відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно») та рейтингова система оцінювання ECTS.

Таблиця переведення рейтингових оцінок

Рейтингові бали Оцінка ECTS Традиційна оцінка
95…100 A Відмінно
80…94 B добре
75…84 C
65…74 D задовільно
60…64 E
RD≤59 FX незадовільно

.

Для того щоб отримати оцінку «відмінно», потрібно глибоко засвоїти програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно та логічно його викласти, показати зв’язок теорії з практикою. При цьому студент повинен впоратись з відповіддю при видозміненні завдання, вільно вирішити задачі та відповісти на питання, показати знайомство з літературою, володіти різнобічними навиками і прийомами виконання практичних робіт.

Студент може отримати оцінку «добре», якщо він покаже тверді знання програмного матеріалу, грамотно та по суті викладе його. При відповіді такий студент повинен не припустися істотних неточностей, показати володіння необхідними навиками і прийомами виконання практичних завдань.

Якщо студент знає тільки основний матеріал курсу, але не засвоїв його деталей, припускає неточності, недостатньо правильні формулювання, порушення послідовності в викладенні програмного матеріалу і зазнає скрути у виконанні практичних робіт, відповідь може отримати оцінку «задовільно».

Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, що не знає значної частини програми, допускає істотні помилки, з великими труднощами виконує практичні роботи.

На заліках з предмету або з його частини (наприклад, лабораторні роботи) результати відповідей оцінюються звичайно по двобальній системі — «зараховано» або «не зараховано».

Інколи проводиться так званий диференційований залік — з виставленням оцінки по чотирьохбальній системі (наприклад, з курсової роботи). При двобальній оцінці знань залік виставляється в тому випадку, якщо студент виконав в повному обсязі всі роботи, передбачені навчальною програмою і виявив розуміння цих робіт.

Студенти, що не склали заліків, передбачених навчальним планом, до іспитів не допускаються. Якщо врахувати, що для підготовки до заліків не виділяється спеціальних днів, то очевидні труднощі, з якими вже на заліковій сесії зустрічаються ті студенти, що не працюють систематично в семестр. Слід відзначити, що студенту, звичайно, надається можливість отримати залік з циклу лабораторних робіт «автоматично», без співбесіди з викладачем, якщо він вчасно захистив звіти по кожній з лабораторних робіт.

Оцінка студентів лише по результатам заліково-екзаменаційної сесії зовсім не означає, що в ВНЗ відсутній будь-який контроль знань студентів. Адже і за час практичних занять викладач неминуче виявляє рівень знань студентів. Оцінки викладача, що виставляються в ході занять, допомагають студенту виявити свої проблеми в знаннях та сприяють їхній ліквідації.

У ВНЗ офіційно введено атестацію (рубіжний контроль) знань студентів два рази протягом семестру, шляхом проведення контрольних робіт по основним розділам дисциплін або у вигляді поетапної перевірки стану виконання курсових робіт, домашніх завдань та інших самостійних робіт студентів.