“Київський політехнік” № 40 від 16 грудня 2004 року
За світовими прогнозами XXI століття визначено як епоху великих відкриттів в галузі клітинних механізмів фізіологічних процесів i подальшого розвитку клітинних мікротехнологій (біотехнології, генна інженерія, репродуктивна біологія i медицина, нейробіологія, мікрофізіологія, i таке інше). При цьому під клітинними мікротехнологіями розуміють технології з ОДНІЄЮ або декількома живими відокремленими клітинами при активному впливі на них. Це методики, які передбачають перш за все мікрооперації у внутрішньоклітинному просторі, наприклад IVF-методики (In Vivo Fertilization). Як гідний приклад широкого використання таких мікротехнологій можна навести програму із штучного запліднення ІCSІ – ін’єкція одного сперматозоїда в цитоплазму незаплідненої яйцеклітини, програму “STEMM CELLS” (стовбурові клітини), програму “Клонування …” тощо.
Але використання BCIX цих програм неможливе без наномеханотроніки.
Наномеханотроніка – спеціальний розділ нанотехнологій. Це механіка, котра оперує перш за все нанометрами i кутовими секундами. Один із напрямів наномеханотроніки – це прилади формування та керування рухом у нанопросторі. Це клас дуже складних та коштовних приладів, які традиційно називаються наноманіпуляторами (далі просто маніпулятори). Маніпулятор несе на собі інструмент для роботи у нанопросторі. Для клітинних мікротехнологій це кварцова мікропіпетка з кінчиком від десятка нанометрів до десятка мікрометрів. Не треба плутати наноманіпулятори з нанороботами (MEMS технології) та молекулярними роботами, які самі завбільшки з декілька десятків мікрометрів (все це поки що в майбутньому). А ось виготовлятися найближчим часом такі нанороботи будуть якраз за допомогою наноманіпулятopiв, це реальні проекти. А сьогодні в клітинних мікротехнологіях за допомогою маніпуляторів виконується така унікальна послідовність мікрооперацій:
По-перше, виконується автоматичний пошук необхідної клітини в полі зору мікроскопа (~ 200х300 мкм), яке в сучасних засобах виводиться на монітор керуючого комп’ютера (як i все керування комплексом), виконується наведення маніпулятора на клітину (це може бути як статичний, так i динамічний процес). Далі здійснюється пуск маніпулятора і, наздогнавши клітину, маніпулятор повинен різко загальмувати перед неї на близькій (~2…5 мкм) фіксованій відстані. 3 точки зору динаміки це дуже складна задача.
По друге, виконується операція дуже делікатної “стиковки” з клітиною та утримання її протягом необхідного часу. Ця операція виконується здебільшого у ручному режимі через керуючий монітор, який нагадує пульт керування космічним апаратом. Цю операцію можна порівняти зі стиковкою двох космічних кораблів у космічному просторі, але при цьому один корабель намагається це зробити, а другий йому протидіє та заважає це зробити. Маніпулятор, який виконує ці мікрооперації, зветься Clamp (зажим) маніпулятор, а робоча піпетка зветься Holder. Коли виконується технологія Клонування, то як мінімум використовується два Clamp маніпулятора, один з яких утримує клітину – донор, а другий клітину – реципієнт. При штучному заплідненні використовується один Clamp маніпулятор.
Далі вступає в дію так званий внутрішньоклітинний мікроманіпулятор. Традиційно його звуть IVF маніпулятор. На цьому мікроманіпуляторі встановлюється мікропіпетка – ін’єктор, або мікропіпетка – скальпель, які виконують внутрішньоклітинні операції за заданою програмою. При виконанні мікрооперацій зі штучного запліднення цей мікроманіпулятор підходить до клітини (яка утримується Clamp маніпулятором), кінцем мікроін’єктора натягує еластичну мембрану клітини i за допомогою мікроударів, які традиційно формуються спеціальним п’єзотранслятором (в наших системах таку функцію бере на себе сам маніпулятор) проколює мембрану i проникає в цитоплазму з метою виконання подальшої ін’єкції сперматозоїдів або того чи іншого розчину. При виконанні операції з клонування, маніпулятор за допомогою спеціального режиму “ультразвуковий скальпель” (що є присутнім тільки на нашому маніпуляторі), робить розтин мембрани за заданою програмою, виконує “чистку” ядра клітини – реципієнта, i здійснює переніс ядерної маси з клітини донора в клітину – реципієнта.
Це лише деякі фрагмента маніпуляційної наномеханотроніки в клітинних технологіях, які вже використовуються в учбовому процесі на кафедрі приладів систем орієнтації та навігації приладобудівного факультету нашого університету.
Створення наноманіпуляторів є дуже перспективним напрямом у світі. І тут є дуже багато проблем, які виникають при проектуванні таких комплексів.
Перш за все, рух в нанодіапазоні повинен бути вільним від вібрацій, маніпулятор повинен бути ідеальним позиціонером, рівень роздільної здатності (або рівень мінімального кроку) повинен бути ~1 нм, маніпулятор повинен перекривати діапазон швидкостей як мінімум в шість порядків, система повинна відповідати ідеальним динамічним характеристикам (наприклад, час зміни знака руху (реверс) на максимальній швидкості повинен бути не більше однієї мілісекунди), система повинна бути легко програмована, маневрена i все це має розміщуватися на столику мікроскопа поряд з двома, або й трьома такими ж маніпуляторами. Рішення поставлених задач класичними методами на основі класичного електроприводу дуже проблематичне. Це пояснюється перш за все тим, що межа прецизійності таких систем знаходиться на рівні мікрометрів, не кажучи вже про динамічні властивості. До того ж, рух в нанопросторі супроводжується “Stick/Slip” ефектом, який дуже обмежує роздільну здатність та мінімальний крок. Через що до недавнього часу вважалося, що тільки системи, вільні від тертя, можуть працювати в нанодіапазоні. Це так звані п’єзотранслятори (PZT), які діють на малих відстанях (~10…100мкм). Тому в основу створення першого Українського наноманіпулятора PSF-3 було покладено спеціально розроблений на основі зворотного п’єзоелектричного ефекту нанопривод PM-20R з підвищеною роздільною здатністю та новими принципами комп’ютеризованого контролю. За основу проектування такого нанопривода були взяті роботи видатних Українських вчених співробітників НТУУ “КПІ” В.В.Лавриненка та Ю.І.Якименка.
Наноманіпулятор PSF-3 являє собою трьохосьову комп’ютеризовану платформу, на яку встановлюється робочий інструмент. За оцінками спеціалістів американської компанії “World Precision Instruments Inc.” (світовий лідер з розробки та виготовлення обладнання для клітинних технологій) цей маніпулятор є “… першим у світі повністю моторизованим п’єзоелектричним маніпулятором з рівнем роздільної здатності 1 нм, який є ідеальним для дослідження електрофізіології клітин”. Треба відмітити, що найближчий світовий аналог має рівень роздільної здатності лише 20 нм та космічну ціну.
Такий маніпулятор може застосовуватися не тільки в клітинних технологіях, а й в інших областях науки та техніки, оскільки на його платформу можна встановлювати робочий інструмент вагою до 3 кілограмів. Його можна використовувати для стиковки оптичних модулів волоконно-оптичних ліній зв’язку, для виготовлення деталей з унікальною точністю, для виготовлення інтегральних мікросхем. Дійсно, сучасний рівень фотолітографії при виготовленні мікроелектронних компонентів дозволяє використовувати глибоке ультрафіолетове випромінювання з метою отримання канавок “орнаменту” завширшки всього 50…70 нм. Встановивши на такий маніпулятор джерело рентгенівського або гамма-випромінювання, можна значно підвищити рівень такої роздільної здатності. А це вже класичні нанотехнології.
Наприкінці хотілося б відмітити, що на запитання, чи є у нас в Україні нанотехнології, можна дати однозначну відповідь – вони існують у формі приладів наномеханотроніки – нанопуляторів, які в найближчому майбутньому будуть визначати головні напрями розвитку науки та техніки. I тут ми займаємо не останнє, а може одне з перших місць у світі (поки що).