Посада: доцент
Науковий ступінь: кандидат технічних наук
Вчене звання: доцент
Дата народження: 05.08.1932
У 1955 р. закінчив механічний факультет Київського політехнічного інституту за спеціальністю “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти”. У 1961 р. без відриву від виробництва закінчив радіотехнічний факультет КПІ.
Кандидат технічних наук (1968 р.). Лауреат Державної премії СРСР (1978 р.).
Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора (1973 р.), медалями.
Автор понад 86 праць у галузі ергономіки і оптико-електронного приладобудування (за тематикою нашоломних систем тощо), близько 165 винаходів (у т. ч. понад 38 особистих), монографій “Матричные системы отображения” (1980 р.) та “Эргономика приборостроения” (1985 р.), співавтор книги з техніки нашоломних систем (1982 р.). 3 2001 р. обіймав посаду заступника генерального директора Державного підприємства “Завод “Арсенал”.
Народився 5 серпня 1932 року в м. Бар Вінницької області у сім’ї військовослужбовця.
Анатолій Олексійович із золотою медаллю закінчив школу № 30 м. Києва (в період евакуації навчався у різних містах СРСР).
Закінчивши з відзнакою КПІ, з серпня 1955 року Анатолій Борисюк працює на заводі “Арсенал”. У Центральному конструкторському бюро заводу пройшов усі професійні сходинки: інженер-конструктор, провідний інженер, начальник відділів, заступник начальника спеціального конструкторського бюро, начальник спеціального конструкторського бюро – головний конструктор напрямку, начальник лабораторії ергономічних і окулометричних досліджень, помічник директора – головного конструктора – ЦКБ “Арсенал” з оборонної тематики. З 2004 р. по листопад 2009 р. – головний конструктор, начальник СКТБ (СКБ) ДП “Завод “Арсенал”. Нині працює в корпорації “НВО “Арсенал”.
Науково-виробнича діяльність А.О. Борисюка зосереджена в галузі створення оптико-електронних приладів військового й ерготехнічного призначення, у т. ч. розробки теоретичних основ і схемотехніки багатофункціональних авіаційних прицілів. Під його керівництвом і за його безпосередньою участю створено новий вид високоефективного обладнання – авіаційні нашоломні системи. Він обґрунтував принципи побудови і використання нашоломних прицілів для сухопутних і корабельних артилерійських комплексів, запропонував і впровадив методологію системного відпрацювання оптико-електронного обладнання об’єктів військової техніки із застосуванням напівнатурних моделей і тренажерів. Анатолій Олексійович особисто брав участь у полігонних випробуваннях і впровадженні авіаційного обладнання безпосередньо у військових частинах. На основі своїх науково-виробничих напрацювань у сфері авіаційного приладобудування підготував і захистив кандидатську дисертацію.
У 1972-1982 рр. без відриву від виробництва викладав на кафедрі оптичних приладів КПІ курси з дисциплін: “Фотокінотехніка”, “Складання і юстировка оптико-електронних приладів”, “Основи наукових досліджень”.
У 70-80-х роках був лектором Республіканського товариства “Знання”, брав активну участь у роботі секції ергономіки при Республіканському будинку науково-технічної пропаганди.